Сьогодні свято Олексія, чоловіка Божого, або, як кажуть у народі, Теплого Олекси, який “приводить” справжню весну. Хто не в курсі, весна приходить тричі: на Сорок Святих, на Теплого Олекси і вже остаточно і безповоротно – на Благовіщення, 7 квітня.
Святий Олексій жив на межі ІV-V століть, був римлянином, належав до знаного роду. Юнака – єдину й довгоочікувану, улюблену дитину – одружили, але він, у першу шлюбну ніч віддав дружині обручку і пішов з дому, фактично прирікши на невтішне горе своїх рідних… Сімнадцять років мандрував він світом, а після того прибув до Риму й оселився в батьківському будинку під виглядом жебрака. Мешкав під сходами в невеличкій комірчині. Їв недоїдки, терпів неймовірне приниження від слуг. Так минуло ще сімнадцять років, а потім чоловік віддав Богові душу. Вже по його смерті виявилося, що він був людиною святого життя.
Цього святого – дивака, аскета і юродивого, здавна вшановували на наших теренах. Українці завжди з християнською любов’ю приймали бідних подорожніх, нужденних і просто жебраків, яких називали – зауважте, не «бомжами», а Божими людьми. Працювати на Олексу заборонялося, аби «не прогнівити весну». Виняток був лише для пасічників, які виносили цього дня вулики. Вшановували святого Олексу й рибалки, які щиро вірили, що «хто не почитає святого Олексія – чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».
Коментарі
Дописати коментар